Екстремальні переживання накладають свій відбиток не лише на психічне та фізичне здоров'я дорослих, а й передусім дітей. В результаті вони можуть проявляти, здавалося б, ірраціональну поведінку. Однією з них є майже повна відсутність апетиту. Якщо дитина не хоче їсти, є кілька речей, які ви можете зробити, щоб допомогти. Однак спочатку варто розглянути причину проблеми.
Чому дитина не хоче їсти?
Дитина, яка тимчасово проживає під вашим дахом, зазнала травматичного досвіду в результаті раптової та насильницької події, яка повністю знищила її відчуття безпеки. Як наслідок , у дитини порушилася психічна рівновага. Здивування і шок, пов'язані з необхідністю вийти з дому, поспішати, евакуюватися, розлучитися з близькими, а також переживання, подолання труднощів шляху і, можливо, вид смерті викликали у дитини почутття надзвичайного страху. Крім того, військові дії, пов'язані з відчуженням, репресіями та переслідуванннями, ймовірно, призвела до повної втрати довіри дитини до іншої людини.
Дитина не розуміє, що відбувається і чому це відбувається. Її негайні психічні реакції на отримувану шкоду можуть бути виражені через різноманітні екстремальні форми поведінки - від плачу, бігу, ударів, ударів ногами, руйнуваня об'єктів до зупинки діяльності - затримки, знерухомлення, віддалення, втрати мови та припинення приймання їжі. Як наслідок, дитина відмовляється від контактів з іншими, незнайомими людьми, підвищує пильність і недовіру до оточення, збільшує соціальну дистанцію, тікає від нових знайомств.
Повернення до нормальності можливе. У таких ситуаціях сприяє забезпечення дитині відчуття безпеки та заспокоєння страхів про повторення травматичних подій.
На практиці це надання місця, де дитина зможе відновити втрачені ресурси розумових і фізичних сил.
ЩО МОЖНА ЗРОБИТИ?
1. ЗРОЗУМІТИ ЕМОЦІЇ ДИТИНИ
Дитина відмовляється їсти не тому, що вона не вихована.
Вона переживає сильні емоції. Вона на новому місці, без усіх рідних, не розуміє мови, можливо, їй довелося залишити собачку чи кошеня, можливо, вона побачила страшні й незрозумілі речі. Вона відчувала біль, страх, плач близьких, гучні звуки, темряву, недосипання, втому, нервозність мами. Можливо, вид смерті людини, тварини....
Дитині знадобиться багато днів, щоб поповнити свої психологічні ресурси. Її емоції адекватні до ситуації на цю мить.
2. НЕ ТИСНІТЬ
Ви знаєте, що дитина кілька або кілька десятків днів не їсть страв, але не змушуйте її їсти. Вона боїться, тому може не бути апетиту. Вона не розуміє, що потрібно їсти, щоб відновити сили. Вона хоче повернутися до свого "старого" життя, сумує за домом, друзями, маминою їжею.
Страви, які пропонують, вона не знає, тому не хоче їх куштувати. Вона не розуміє, як ви описуєте смак продукту і його вартість, не розуміє, що ви хочете добра, що ви хочете допомогти ... Тому приберіть весь тиск і наберіться терпіння.
3. ДАЙТЕ ДИТИНІ ВИБІР
Готуючи їжу, подумайте про два-три варіанти для д итини. Бутерброд може бути з сиром, шинкою або варенням. Покажіть можливості на столі, щоб дитина змогла зробити власний вибір. Пам'ятайте - дитина не розуміє вашої мови, тому їй краще бачити продукти в натуральному вигляді. Можливість робити вибір слугує всім дітям, а головне - це альтернатива тиску.
4. ДОЗВОЛЬТЕ БАТЬКАМ ДИТИНИ ПРИГОТУВАТИ СТРАВУ
Мама, яка готує на кухні, - це замінник старого життя д ля дитини, і, мабуть, головне - страви, які дитині відомі і подобаються. По можливості дозвольте батькам приготувати дитині страви на свій вибір.
Особливо важливо це буде для дитини в перші дні її перебування в чужому місці.
5. ДІЗНАЙТЕСЯ, ЩО САМЕ ДИТИНА НЕ ЛЮБИТЬ ЇСТИ
Запитайте у батьків/опікуна, які продукти не любить їсти дитина, і не давайте їх дитині.
Пам'ятайте, що дитина відчула біль іїй слід насолоджуватися їжею; момент, коли вона відновлює свої сили та зміцнює організм. Момент без стресу та тиску з боку дорослих. Це не час пізнавати нові смаки та знайомитися з національною кухнею.
6. СТВОРІТЬ РУТИНУ ПРИЙМАННЯ ЇЖІ
Одне і те саме місце, ті самі страви щодня, наприклад, спеціально приготовані для дитини, змусять дитину знайти заміну нормальності в повторюваних ритуалах. Повторення діяльності та рутинна діяльність допомагають знизити рівень тривожності, яка, ймовірно, є станом, що супроводжує її постійно протягом останніх кількох днів.
7. ЗМЕНШТЕ КІЛЬКІСТЬ СОЛОДКОГО
Діти, які приїжджають з сім'ями з України, отримують різноманітні подарунки, мета яких - розбити перший лід і встановити контакт. Такі маленькі приємності. Їм дарують талісмани, іграшки та солодощі. Іноді у великій кількості.
Якщо це можливо, узгодьте з батьками/опікуном дитини добовий ліміт солодощів. Також повідомте своїх рідних і близьких, які хочуть порадувати дітей, щоб вони відмовилися від солодощів на користь фруктів або корисних снеків.
8. ПОКАЖІТЬ ЗДОРОВУ ЇЖУ
Дитині необхідно відновити свої розумові та фізичні сили. Звичайно, велика кількість шкідливих снеків її не допоможе.
Залиште фрукти, горіхи, фруктові муси, фруктові батончики або інші поживні продукти на столі чи іншому місці, щоб дитина могла сама взяти їх. Коли вона буде голодною. Коли ніхто не вмовляє. Коли їй не треба питати.
9. ДБАЙТЕ ПРО РЕЛАКС
Діти не хочуть їсти, тому що не можуть. Вони налякані, стурбовані тим, що бачать і чують. Їм потрібно заспокоїтися, відпочити від надлишку відчуттів. Вимкніть телевізор вдома. Вони можуть не розуміти, що говорить диктор, але зображення та відео їм подобаються.
Подумайте про те, щоб організувати для них короткі релаксаційні "занятя" - дихальні вправи, масаж, заспокійливі ігри. Візьміть їх на прогулянку, самокат, дитячий майданчик - звичайно з близькою людиною, щоб вони відчували себе в безпеці та щоб їхнє добре самопочутя з кожним днем зросталоо. Коли самопочуття буде краще, апетит також покращиться.
10. НЕ ОЧІКУЙТЕ ВДЯЧНОСТІ
Ні від дитини, ні від її батьків чи опікунів. Нехай вам не буде прикро, якщо дитина не дякує вам за їжу, навіть коли батьки тиснуть. Не ображайтеся, коли він відсуне тарілку або навіть виплюне їжу.
Ви не знаєте, ви не можете уявити, що відчуває дитина. Її світ завалився. Його немає. Він залишився у родинному домі. Вона має право сумувати, має право плакати, має право сердитися. Її розчарування також буде помітно під час їжі. Зрозумійте її положення та подивіться на світ її очима.
Нарешті - ПОДБАЙТЕ ПРО СЕБЕ!
Це не менш важливо. Щоб мати можливість допомагати іншим, нам, перш за все, потрібно бути здоровими - як психічно, так і фізично. Адже недарма кажуть, що хороший рятувальник - це живий рятувальник.
Що ви можете зробити для себе?
І пам'ятайте!
Дитина, яку ви приймаєте, зазнала травми. Ймовірно, вона переживає гостру реакцію на стрес. Це здорова, але дуже виснажлива реакція на травматичну подію. І хоча наукова література говорить про те, що такий стан проходить спонтанно і не потребує терапії, до дитини слід підходити з великою увагою, співпереживанням і прийнятям її почуттів. А перш за все бути і підтримувати.
Опрацювала: Агнешка Райс Глазар
Вихователь і терапевт,
Експерт у справах вибірковості їжі
JiM Foundation
What to do when the little guy doesn't want to eat?
A guide for hosting children from Ukraine who refuse to eat.
Extreme experiences leave a mark not only on the mental and physical health of adults, but especially on children. These, as a result, may exhibit seemingly irrational behavior. One of these is an almost complete lack of appetite. If a child does not want to eat there are a few things you can do to help him. First, however, it is worth considering the cause of the problem.
Why doesn't he want to eat?
A child who has lived temporarily under your roof has been traumatized by a sudden and violent event that has completely shattered his sense of security. As a result, the child's mental balance was disturbed. The bewilderment and shock of having to leave home, the rush of evacuation, separation from loved ones, as well as the experience of overcoming the hardships of travel and perhaps the sight of death triggered feelings of extreme fear in the child. In addition, warfare associated with exclusion, repression, being chased, probably caused the child to completely lose trust in another human being.
The child does not understand what is happening and why it is happening. His immediate psychological reactions to the harm he is experiencing can express themselves through a variety of extreme behaviors - from crying, running away, hitting, kicking, destroying objects to inhibited activity - freezing, immobility, withdrawal, staggering and stopping eating. As a result, the child refuses to interact with other unfamiliar people, increases vigilance and distrust of his surroundings, increases social distance and runs away from new acquaintances.
A return to balance is possible. What helps in such situations is to provide the child with a sense of security and to calm fears about the possibility of a repeat of traumatic events.
In practice, it's about providing a place where a child can recover lost mental and physical strength.
WHAT CAN YOU DO?
1. UNDERSTAND YOUR CHILD'S EMOTIONS
The child refuses to eat not because he is naughty.
It is experiencing strong emotions. He's in a new place, without all his loved ones, he doesn't understand the language, he may have had to abandon his dog or kitty, he may have seen terrible and incomprehensible things for himself. It has experienced pain, fear, crying of loved ones, loud noises, darkness, lack of sleep, fatigue, nervousness of mom. Perhaps the sight of the death of a person, an animal....
The child will need many days to replenish his mental resources. His emotions are appropriate to the situation at the moment.
2. DO NOT EXERT PRESSURE
You know that the child has not eaten a few or several days of valuable meals, but do not force him to eat. He is afraid, so he may not have an appetite. He doesn't understand that he needs to eat to recover. He wants to return to the "old" life, misses home, friends, mom's food.
He doesn't know the foods offered to him, so he doesn't want to taste them. He does not understand how you describe the taste of the product and its value, he does not understand that you want to do well for him, that you want to help... So withdraw all pressure and be patient.
3. GIVE THE CHILD A CHOICE
When you prepare a meal, think of two or three options for your child. The sandwich can be with cheese, with ham or with jam. Display the options on the table so that the child can make his own choice. Remember - the child does not understand your language, so it is better for him to see the products in their natural form. The opportunity to make a choice serves all children, and most importantly is an alternative to pressure.
4. LET THE CHILD'S PARENT COOK THE MEAL
Mom cooking in the kitchen is a substitute for the old world for the child, and, perhaps most importantly, dishes that the child knows and likes. If there is a possibility, let the parent cook the child's preferred meals.
This will be especially important for the child during the first few days in a place that is foreign to him.
5. FIND OUT WHAT THE BABY DOESN'T LIKE TO EAT
Ask the parent/guardian what products the child does not like to eat and do not give them to the child.
Remember, the child has experienced pain, so the meal should be a pleasure for him; the kind of moment when he regenerates his strength and strengthens his body. A moment without stress and pressure from adults. This is not the time to learn new flavors and explore the national cuisine.
6. CREATE A MEAL ROUTINE
The same place, the same dishes every day, for example, specially prepared for the child will make the child find a substitute for normality in the repeated rituals. Repetition of activities, routines allow to lower the level of anxiety, which is probably a constant state in the last days.
7. LIMIT SWEETS
Children arriving with their families from Ukraine receive various gifts aimed at breaking the first ice and establishing contact. Such small pleasures. They get mascots, toys, but also sweets. Sometimes in large quantities.
If possible, set a daily limit of sweets with your child's parent/guardian. Also inform your relatives and friends who want to make their children happy to give up sweets in favor of fruits or healthy snacks.
8. DISPLAY HEALTHY FOOD
The child needs to regenerate his strength, both mental and physical. Certainly, a large amount of unhealthy snacks will not help him in this.
Leave fruits, nuts, fruit mousses, fruit bars or other nutritionally valuable products on the table or elsewhere for the child to reach for on his own. When she feels hungry. When no one is urging. When it won't have to ask.
9. MAKE SURE TO RELAX
Children don't want to eat because they can't. They are frightened, disturbed by what they see and hear. They need to calm down, to quiet down, to rest from the excess of sensations. Turn off the TV at home. They may not understand what the announcer is saying, but the images and videos speak to them perfectly.
Think about organizing short relaxation "classes" for them - breathing exercises, massages, calming games. Take them for a walk, a scooter, a playground - with a close person, of course, so that they feel safe, so that their well-being increases every day. When their well-being improves, their appetite will also improve.
10. DON'T EXPECT GRATITUDE
Neither from the child nor from his parents or guardians. Don't feel bad when the child doesn't thank you for the meal, even when the parent pushes. Don't be offended when he pushes the plate away or even spits out the food.
You don't know, you can't imagine what a child feels. His world has collapsed. He is gone. He is left in the family home. He has the right to be sad, he has the right to cry, he has the right to get angry. His frustration will also be evident during meals. Understand his position and see the world through his eyes.
Finally - take care of yourself!
This is equally important. In order to be able to help others we first need to be in good health ourselves - both mentally and physically. After all, there is a reason why it is said that a good rescuer is a living rescuer.
What can you do for yourself?
And remember!
The child , you are hosting at your home has experienced a trauma. He is probably experiencing an acute stress reaction. This is a healthy, though very exhausting, reaction to a traumatic event. And although the scientific literature tells us that such a condition resolves on its own and does not require therapy, it is necessary to approach the child with great care, empathy and acceptance of his feelings. And above all, be and support.
Compiled by: Agnieszka Rajs-Glazar
educator and therapist,
food selectivity expert.
THIS SITE USES COOKIES.
The site uses cookies to optimize the content provided by the Foundation and customize it to your needs. You can specify in your browser the conditions for storing and accessing cookies. Continuing to use our site without changing your browser settings means that you accept the use of cookies. More...
